пʼятниця, 16 квітня 2021 р.

Роман Балаян: «Спільна творчість нас збагачувала»

 

Роман Балаян

– Романе Гургеновичу, ви неодноразово приїздили на Буковину, ще за життя Івана Миколайчука гостювали в його садибі в селі Чортория Кіцманського району. Чи змінюються ваші погляди на Буковинський край під час нових візитів?

– Враження від вашого чудового краю й особлива краса Карпат вразили мене ще під час мого першого приїзду для зйомок дипломної роботи – короткометражки «Ловіть злодія». Одночасно з кожним новим відвіданням Карпатського краю знаходжу нові відтінки його стриманої, непоказної краси. Особливе задоволення – район Карпат, який простягнувся між містами Косів і Верховина. Воістину чудові краєвиди, казкова природа!

– Ви багато років товаришували з Іваном Миколайчуком, але він так і не знявся в жодній вашій кінострічці. Як це могло статися? Чи не жалкуєте сьогодні з цього приводу?

– Певною мірою жалкую і вважаю, що краще не було б численних статей, книжок, документальних стрічок про його творчість і життєвий шлях, а був би живий він сам – скільки цікавого для мистецтва України ще зробив би.

Працюючи разом над сценарієм фільму «Відлюдько» за однойменним романом Івана Тургенєва, мріяли, що він зіграє головну роль, та обставини склалися так, що її виконав Михайло Голубович. Були ще плани, але, на жаль, вони не втілилися в життя.

Повірте, коли режисера й актора об’єднує спільна творча праця, близькість поглядів на довколишній світ, не обов’язково працювати в одній картині – по-справжньому єднає творчість, одночасно збагачуючи кожного.

Те, що встиг зробити Іван Миколайчук, на моє глибоке переконання, хвилюватиме ще не одне покоління кіноглядачів.

Бесіду вів Григорій Заславець

Кіно-Театр. 2008. - № 3.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Скільки нагород у фільму «Тіні забутих предків»?

Іван Миколайчук у фільмі «Тіні забутих предків». Режисер Сергій Параджанов. Кіностудія ім. О. Довженка, 1964.   В мережі інтернет наво...