неділя, 18 квітня 2021 р.

Дарунок бібліографів

Іван Ми­ко­лай­чук: біобібліог­рафічний по­каж­чик / Управління культури Чернівецької облдержадміністрації; Чернівецька обласна універ­саль­на на­уко­ва бібліоте­ка імені Ми­хай­ла Іва­сю­ка; укладач А.С. Лупан; Чернівці: 2011. – 104 с.


 

До 70-річчя Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка бібліог­ра­фи Чернівець­кої об­лас­ної універ­саль­ної на­уко­вої бібліоте­ки імені Ми­хай­ла Іва­сю­ка впер­ше в Ук­раїні впо­ряд­ку­ва­ли та ви­да­ли біобібліог­рафічний по­каж­чик «Іван Ми­ко­лай­чук», при­свя­че­ний жит­тю і твор­чості зна­ме­ни­то­го бу­ко­вин­ця. Йо­го пре­зен­тація відбу­ла­ся в рам­ках кіно­ми­с­тець­ко­го фе­с­ти­ва­лю «Іва­но­ва пе­ре­берія» та ювілей­них свят­ку­вань, що про­хо­ди­ли на Бу­ко­вині 14–16 черв­ня 2011 ро­ку.

Перші спро­би си­с­те­ма­ти­зу­ва­ти дру­ко­ва­ну інфор­мацію про жит­тя і твор­чий шлях І. Ми­ко­лай­чу­ка бу­ли здій­снені ще на по­чат­ку 1990-х під час підго­тов­ки біб­ліог­рафічних списків до різних ви­дань. 1994 року ЧО­­УНБ ім. Михайла Івасю­ка підго­ту­ва­ла ок­ре­мий ре­ко­мен­даційний спи­сок літе­ра­ту­ри «Віно­чок Іва­ну Ми­ко­лай­чу­ку» (упо­ряд­ник В. Бірет­то). У 2005 році розділ «І. Ми­ко­лай­чук – ак­тор, сце­на­рист, ре­жи­сер» (221 за­пис) вміще­но в бібліог­рафічно­му по­каж­чи­ку «Кіно і Бу­ко­ви­на» (ук­ла­дачі В. Бірет­то, Н. Гу­гельсь­ка).

І ось те­пер – біобібліог­рафічний по­каж­чик «Іван Ми­ко­лай­чук» – най­повніше зібран­ня інфор­мації про ук­раїн­сько­го кіно­мит­ця і патріота.

На­уко­вий кон­суль­тант та ав­тор вступ­ної статті до цьо­го ви­дан­ня – Ла­ри­са Брю­хо­вець­ка. Ма­ловідомі фак­ти з біог­рафії Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка навів за­слу­же­ний працівник куль­ту­ри та член Національ­ної спілки те­а­т­раль­них діячів Та­дей Су­ля­тиць­кий у пе­ред­мові «Злет ви­со­кої ми­с­тець­кої зорі Бу­ко­ви­ни». Зо­к­ре­ма про те, що ак­торсь­кий злет кіно­мит­ця по­чав­ся в 1957 році на сцені Чернівець­ко­го ук­раїнсько­го му­зич­но-дра­ма­тич­но­го те­а­т­ру ім. Оль­ги Ко­би­лянсь­кої, де він на­вчав­ся в те­а­т­ральній студії, ство­реній го­ло­вним ре­жи­се­ром те­а­т­ру Бо­ри­сом Боріним. Досвід ак­торсь­кої май­стер­ності він пе­рей­мав у ви­дат­них ак­торів, на­род­них ар­тистів Ук­раїни Пе­т­ра Міхне­ви­ча, Во­ло­ди­ми­ра Со­кир­ка, Га­ли­ни Яну­ше­вич, які поміти­ли яс­к­ра­вий та­лант юна­ка. Іван Ми­ко­лай­чук зіграв Вікто­ра у ви­с­таві «Не­знай­омі лю­ди» М. Ус­ти­но­ва; Дру­го­го хлоп­ця в «Іркутській історії» О. Ар­бу­зо­ва; Лу­ка­ша в «Лісовій пісні» Лесі Ук­раїнки (здійсненій К. Ар­те­мен­ком та ху­дож­ни­ком Д. Нар­бу­том).

Ос­новні періоди жит­тя і твор­чої діяль­ності кіно­мит­ця по­да­но в ок­ре­мо­му розділі бібліог­рафічно­го ви­дан­ня.

Іван Ми­ко­лай­чук на­ро­див­ся 15 черв­ня 1941 ро­ку в с. Чор­то­рия на Бу­ко­вині. У 1957 р. закінчив Чернівець­ке му­зич­не учи­ли­ще, в 1961-му – те­а­т­раль­ну студію при Чернівець­ко­му му­зич­но-дра­ма­тич­но­му те­атрі ім. О. Ко­би­лянсь­кої. У1961–1965 ро­ках на­вчав­ся у КДІТМ ім. Кар­пен­ка-Ка­ро­го. Ще сту­ден­том зняв­ся у фільмах, що ввійшли до зо­ло­то­го фон­ду національ­но­го кіно. Де­бю­ту­вав у ко­рот­ко­ме­т­раж­но­му фільмі «Двоє» Ле­оніда Оси­ки; за ролі Та­ра­са Шев­чен­ка («Сон», ре­жи­сер В. Де­ни­сен­ко) та Іва­на Палійчу­ка («Тіні за­бу­тих предків», ре­жи­сер С. Па­ра­джа­нов) був удо­с­тоєний По­чес­ної Гра­мо­ти Пре­зидії Вер­хов­ної Ра­ди УРСР, ме­далі «За до­блес­ний труд». У 1968 році за роль у фільмі «Камінний хрест» (ре­жи­сер Л. Оси­ка) Ми­ко­лай­чу­ку при­своїли зван­ня за­слу­же­но­го ар­ти­с­та Ук­раїни.

У співдруж­ності з Б. Дзю­бою, Б. Івчен­ком, Ю. Іллєнком, Р. Ба­ла­я­ном, І. Ро­со­хо­ватсь­ким, В. Зем­ля­ком, В. Ко­ро­ти­чем він на­пи­сав сце­нарії «Камінна ду­ша», «Білий птах з чор­ною оз­на­кою», «Відлюдь­ко», «Під сузір’ям Близ­ню­ків», «Ва­ви­лон ХХ», «По той бік ночі».

Слід відзна­чи­ти, що гли­бин­на ос­но­ва Ми­ко­лай­чу­ко­вих різно­пла­но­вих та­лантів – йо­го рідна зем­ля, та особ­ли­ва ду­хов­на куль­ту­ра, що не­роз­рив­но пов’яза­на з при­ро­дою, по­бу­том і тра­диціями, національ­ни­ми свя­ти­ня­ми, що до­да­ва­ли си­ли, сна­ги. Всі йо­го ролі бу­ли ство­рені «з ма­теріалу влас­ної душі». А ду­ша Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка співа­ла. Лю­бов до на­род­ної пісні ство­ри­ла в ро­дин­но­му домі Ми­ко­лай­чуків не­по­втор­ну ат­мо­сфе­ру. Іван Ми­ко­лай­чук став «хре­ще­ним бать­ком» тріо «Зо­лоті ключі», в яко­му по­єдна­лись чарівні го­ло­си дру­жи­ни Марічки Ми­ко­лай­чук, Ніни Матвієнко та Ва­лен­ти­ни Ко­вальсь­кої.

Но­ва сторінка у твор­чості І. Ми­ко­лай­чу­ка по­ча­ла­ся з фільму «Білий птах з чор­ною оз­на­кою» (1971), де він ви­с­ту­пив і як сце­на­рист. На Мос­ковсь­ко­му МКФ фільм був удо­с­тоєний Зо­ло­то­го при­зу, а Іван Ми­ко­лай­чук на­го­ро­д­же­ний ор­де­ном Тру­до­во­го Чер­во­но­го Пра­по­ра.

Постійні по­шу­ки при­ве­ли мит­ця до філо­софсь­ко­го ос­мис­лен­ня кіно. У 1979-му він зняв фільм «Ва­ви­лон ХХ». Сце­нарій І. Ми­ко­лай­чук на­пи­сав спільно з ав­то­ром ро­ма­ну «Ле­бе­ди­на зграя» В. Зем­ля­ком. Фільм став подією в ук­раїнсько­му кіне­ма­то­графі. Ми­ко­лай­чук зіграв роль філо­со­фа Фабіана. Цей фільм здо­був Го­ло­вний приз кіно­фе­с­ти­ва­лю «Мо­лодість-1979», Дип­лом журі, а та­кож приз Все­со­юз­но­го тиж­ня ог­ля­ду робіт мо­ло­дих кіне­ма­то­графістів в 1979 р., приз «За кра­щу ре­жи­су­ру» на Все­со­юз­но­му фе­с­ти­валі у Аш­ха­баді.

У 1981-му Іван Ми­ко­лай­чук спільно з Віталієм Ко­ро­ти­чем на­пи­сав сце­нарій «По той бік ночі». За ним зняв фільм «Та­ка пізня, та­ка теп­ла осінь», склавши да­ни­ну і вдячність Бу­ко­вині. То­го ж ро­ку І. Ми­ко­лай­чу­ка на­го­ро­д­же­но ор­де­ном Друж­би на­родів.

3 серп­ня 1987 ро­ку Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка не ста­ло. Ка­жуть, то­го ро­ку на озе­ра йо­го рідної Чор­то­риї впер­ше при­летіли зи­му­ва­ти ле­беді. Лю­ди на­зва­ли їх Іва­но­ви­ми.

1988 ро­ку І. Ми­ко­лай­чу­ку по­смерт­но при­су­д­же­но Дер­жав­ну премію УРСР ім. Т.Г. Шев­чен­ка.

До 50-річчя І. Ми­ко­лай­чу­ка 1991 ро­ку відбув­ся пер­ший Ве­у­к­раїнський кіно­фе­с­ти­валь: 8–14 ли­с­то­па­да в Києві, 16–19 ли­с­то­па­да в Чернівцях. То­го ж ро­ку йо­го іме­нем на­зва­но ву­лиці в се­лах Чор­то­рия, Брус­ни­ця (Кіцмансь­кий рай­он), Гли­бо­чок (Сто­ро­жи­нець­кий рай­он), містах Ваш­ківці, Кіцмань, Чернівці. Відкри­то ми­с­тець­ко-ме­мо­раль­ну са­ди­бу-му­зей Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка в селі Чор­то­рия Кіц­мансь­ко­го рай­о­ну, вста­нов­ле­но по­груд­дя біля ро­дин­но­го обійстя, відкри­то ме­моріальні до­шки в Чернівцях на вул. ім. І. Ми­ко­лай­чу­ка, і на Київській кіно­с­тудії ім. О. До­вжен­ка (скульп­тор Л. Ко­зуб, 1997). Ім’я Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка за­не­се­но на «Алею зірок» (Те­а­т­раль­на пло­ща, м. Чернівці, 2000)

Ма­теріали біобібліог­рафічно­го по­каж­чи­ка відо­б­ра­жа­ють ак­торські, ре­жи­серські ро­бо­ти, сце­нарії Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка та інфор­мацію про йо­го життєвий і твор­чий шлях. Хро­но­логічні рам­ки по­каж­чи­ка – 1964–2011 ро­ки. Ви­дан­ня містить по­над 900 бібліог­рафічних за­писів, згру­по­ва­них за трьо­ма ос­нов­ни­ми розділа­ми:

1. Ро­бо­ти Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка;

2. Лінія жит­тя та твор­чості Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка;

3. Бібліог­рафія.

Пер­ший розділ «Ро­бо­ти Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка» містить чо­ти­ри підрозділи. З них «Кінос­це­нарії» та «Фільмо­гра­фія» си­с­те­ма­ти­зо­ва­но за ал­фавітним прин­ци­пом. «Ак­торські ро­бо­ти» та «Ре­жи­серські ро­бо­ти» – за хро­но­логічно-ал­фавітним, у ме­жах ро­ку – за ал­фавітом назв фільмів. Після опи­су кож­но­го фільму по­да­ють­ся на­зви ста­тей про ньо­го за ал­фавітом.

Дру­гий розділ містить шість підрозділів. У підрозділі «Життєпис кіно­мит­ця» кни­ги про жит­тя і творчість мит­ця си­с­те­ма­ти­зо­ва­но за ал­фавітом, статті з довідко­вих дже­рел і книг – за ал­фавітом книж­ко­вих ви­дань. Статті з періодич­них ви­дань по­да­ють­ся за ал­фавітним прин­ци­пом.

Ок­ре­ми­ми підрозділа­ми виділе­но: «Інтерв’ю з Іва­ном Ми­ко­лай­чу­ком», «Ро­ди­на Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка», «Іван та Марія Ми­ко­лай­чу­ки», «Спо­га­ди про Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка», «Вша­ну­ван­ня пам’яті Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка». Підрозділ «Вша­ну­ван­ня пам’яті» поділе­но на підпунк­ти, в яких по­да­но інфор­мацію про «Кіно­те­атр імені Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка», «Відзна­чен­ня ювілей­них дат від дня на­ро­д­жен­ня Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка» (цей підпункт си­с­те­ма­ти­зо­ва­но за хро­но­логічно-ал­фавітним прин­ци­пом), «Пер­ший Все­ук­ра­їнський фе­с­ти­валь, при­свя­че­ний пам’яті І. Ми­ко­лай­чу­ка», «Ми­с­тець­ко-ме­моріаль­ний му­зей-са­ди­ба в селі Чор­то­рия Кіцмансь­ко­го рай­о­ну», «Об­раз кіно­мит­ця в ми­с­тецтві», «Пам’ят­ни­ки та ме­моріальні до­шки» та ін. Ма­теріали си­с­те­ма­ти­зо­ва­но за логічно-ал­фавітним прин­ци­пом.

У підпункті «Ху­дож­ньо-до­ку­мен­тальні фільми, п’єса, при­свя­чені Іва­ну Ми­ко­лай­чу­ку», бібліог­рафічні опи­си філь­мів по­да­но в хро­но­логічно­му по­ряд­ку та статті про ко­жен фільм в ме­жах ро­ку за ал­фавітом.

Третій розділ по­каж­чи­ка містить бібліог­рафію, ме­та­бібліог­рафію, вебліог­рафію, ка­лен­дарі. До­поміжний апа­рат по­каж­чи­ка ста­нов­лять: імен­ний по­каж­чик (535); спи­сок фільмів, у яких знімав­ся І. Ми­ко­лай­чук (37); спи­сок ви­ко­ри­с­та­них періодич­них ви­дань (127).

Бібліог­рафічний опис дже­рел здійсне­но за чин­ни­ми в Ук­раїні стан­дар­та­ми. Ви­дан­ня містить до­да­ток – ко­ль­о­рові фо­то­графії (27). Ро­бо­ту над по­каж­чи­ком за­вер­ше­но в травні 2011 ро­ку. У підго­товці по­каж­чи­ка бу­ло ви­ко­ри­с­та­но довідкові та бібліог­рафічні ви­дан­ня, ху­дож­ню та га­лу­зе­ву літе­ра­ту­ру з кіно­ми­с­тецтва та періодичні ви­дан­ня з фондів Чернівець­кої об­лас­ної універ­саль­ної на­уко­вої бібліоте­ки ім. Ми­хай­ла Іва­сю­ка, Чернівець­ко­го об­лас­но­го краєзнав­чо­го му­зею, при­ват­них ко­лекцій, ма­теріали ме­режі Інтер­нет.

Ко­лек­тив Чернівець­кої бібліоте­ки ім. М. Іва­сю­ка вис­лов­лює щи­ру вдячність за до­по­мо­гу в на­данні цінної інфор­мації для підго­тов­ки по­каж­чи­ка кіно­к­ри­ти­ку, кіноз­нав­цю Ла­рисі Брю­хо­вецькій, про­фе­со­ру Чернівець­ко­го націо­наль­но­го універ­си­те­ту ім. Ю. Федь­ко­ви­ча, літе­ра­ту­роз­нав­цю Бог­да­ну Мель­ни­чу­ку, те­а­т­роз­нав­цю Та­дею Су­ля­тиць­ко­му, завіду­ючій на­уко­во-ме­то­дич­ним відділом Чер­ні­вець­ко­го об­лас­но­го краєзнав­чо­го му­зею Євдокії Ан­то­нюк-Га­в­ри­щук та всім, хто до­лу­чив­ся до ро­бо­ти над цим ви­дан­ням.

Ад­ре­со­ва­но на­уков­цям, учи­те­лям на­вчаль­них за­кладів, краєзнав­цям, бібліоте­ка­рям, сту­ден­там, на яких че­кає ще ба­га­то дослідниць­кої та по­шу­ко­вої ро­бо­ти, при­свя­че­ної ук­раїнському кіно та Іва­ну Ми­ко­лай­чу­ку.

Ми­ну­ло тро­хи більше міся­ця після відзна­чен­ня йо­го ювілею, а бібліог­ра­фи у своїх ба­зах да­них уже зафіксу­ва­ли по­над 100 публікацій з різних періодич­них ви­дань. Статті про­дов­жу­ють з’яв­ля­тись, і це свідчить, наскільки ва­го­мою є осо­бистість Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка в ук­раїнській куль­турі.

Олександра Гаврилюк, Григорій Заславець

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Скільки нагород у фільму «Тіні забутих предків»?

Іван Миколайчук у фільмі «Тіні забутих предків». Режисер Сергій Параджанов. Кіностудія ім. О. Довженка, 1964.   В мережі інтернет наво...