пʼятниця, 27 серпня 2021 р.

Маловідомі ролі Івана Миколайчука. «Наперекір усьому», Йоко

Іван Миколайчук у фільмі «Наперекір усьому». Режисер Юрій Іллєнко. 1972.

 

У цьому фільмі, поставленому в Чорногорії Юрієм Іллєнком за сценарієм Николи Вавича, Іван Миколайчук зіграв невластиву йому роль – багатія, що не поспішає стати на бік народу Чорногорії, який бореться від визволення від Османської імперії. Події розгортаються наприкінці ХУІІІ століття в Чорногорії, маленькій країні, розташованій у гірській місцевості, де дуже мало землі, придатної, щоб прогодувати людей. 

 

Люди цієї країни мають зберегти свою православну віру. В цих умовах потрібно їх обєднати – і символом цього обєднання стає собор, який будується на народні кошти. Є в чорногорців і лідер – мудрий Петр І Петрович з династії Негошів, він збирає коштовності, необхідні для спорудження храму, очолює військову боротьбу за визволення. Тобто головним героєм фільму є реальна історична особа – Петр І Петрович (1748–1830) – митрополит і правитель Чорногорії. Увійшла в історію країни битва 1796 року, коли шеститисячне чорногорське військо перемогло тридцятитисячне османське. Відтоді країна стала незалежною. Цікавий факт з біографії правителя подає Вікіпедія, коли в Росії знайшовся конкурент на посаду митрополита Чорногорії й Петра І Петровича оббрехали. Чорногорці стали на захист свого архієрея. Отже, біографія цієї людини дає багату поживу для цікавого фільму.

Мавзолей Петра І Петровича з династії Негошів.

 

У фільмі – акцент на зусиллях Петра І Петровича обєднати розрізнені племена, викорінити злодійство, кровну помсту, розвивати освіту. Юрій Іллєнко, якого запросила студія «Філмско студіо Тітоград» зняти картину про цю історичну постать, зібрав команду, випробувану в попередній картині «Білий птах з чорною ознакою»: кінооператора Вілена Калюту, художника Анатолія Мамонтова, популярних і виразних українських акторів – Ларису Кадочникову, Івана Миколайчука, Бориса Хмельницького, Богдана Ступку, Льва Перфілова, Федора Панасенка, Василя Симчича.

 На жаль, незважаючи на сприятливі обставини (цікава історична основа, фахова знімальна група, виразне середовище: знімали в Криму) фільм (робоча назва «Червона гора») став невдачею Юрія Іллєнка. Насамперед, через те, що, хоча домінують світлі кольори скель, у фільмі переважають похмурі тони (цікаво, що камері Вілена Калюти, зазвичай, така риса була непритаманна). По-друге, персонажів багато, але вони не розкриті як люди, як особистості – і не тільки за браком екранного часу, а скоріше через не до кінця осмислене постановником творче завдання. Замість розкривати характери в конфліктах, на екрані – штучність, персонажі ледь окреслені, а тому – нецікаві. Очевидно постановник та його команда не перейнялися глибоко зображуваною історією (можливо, за браком часу). А якщо та історія була їм чужою, то так само чужою вона залишилась і глядачеві.

Іван Миколайчук у фільмі «Наперекір усьому». Режисер Юрій Іллєнко. 1972.

 

Власне, фільм в Україні в прокаті не йшов – це сьогодні його можна подивитися в інтернеті. А тоді його могли побачити одиниці.

Виразне обличчя Івана Миколайчука не рятує ситуації з його персонажем. Як написала Людмила Лємєшева, у фільмі Іван Миколайчук «продемонстрував свою виразну здатність позбуватися раптово будь-якого джерела світла, будь-яких ознак життя. Все в ньому якось невиправдано важчає і застигає, погляд холодний або відсутній»[1].

Шкода, що сьогодні не можна розпитати актора про цю роль. У своїх розмовах з журналістами вже наприкінці 1970-х він про цю роботу не згадував.

Лариса Іванишина

     



[1] Лемешева Людмила. Боль преодоления // Лемешева Людмила. Профессия: актёр. – К. : 1987.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Скільки нагород у фільму «Тіні забутих предків»?

Іван Миколайчук у фільмі «Тіні забутих предків». Режисер Сергій Параджанов. Кіностудія ім. О. Довженка, 1964.   В мережі інтернет наво...