неділя, 24 жовтня 2021 р.

Українські гумор і містика у «Пропалій грамоті» Бориса Івченка

 


Вступ

Про фільм «Пропала грамота» відомо, мабуть, всім. Це комедійний художній фільм, знятий в 1972 році українським режисером Борисом Івченком за мотивами однойменного твору Миколи Гоголя. У фільмі яскраво показано побут українців, багато фольклору козацької України. Від фільму віє українським духом: а саме, неймовірні пейзажі українських сіл, степів, українські пісні, козаки... Це все можна споглядати завдяки чудовій операторській роботі Віталія Зимовця.

 

 Гумор – один з найголовніших плюсів фільму, адже дуже багато смішних фраз, які запам’ятовуються, і постійно виникає бажання цитувати деякі з них. Усмішка не сходить з лиця протягом всього фільму, та з’являється бажання передивлятися його знову і знову.

Народна комедія, в якій утверджується віра в народ, в невичерпний народний оптимізм, в непоборність народної сили. Історія про подорож козака Василя та його побратима запорожця Андрія з гетьманською грамотою до царських хоромів і повернення до рідної Диканьки, сповнена пригод та містики [2]. Подорож козака Василя з грамотою до цариці наповнена цікавим сюжетом та постійними комічними ситуаціями в які потрапляє головний герой- козак Василь.

Висвітлено багато проблем, зокрема, проблема спілкування (коли козак Василь збирався в дорогу і спілкувався з жителями свого села). Проблема стосунків (спілкування чоловіка і жінки) тощо

«Фільм приваблює своїм світлим, мажорним звучанням, утверджує віру в народ, у його силу, моральне, духовне здоров’я, оптимізм, вміння переборювати будь-які перешкоди на шляху свого історичного розвитку»[1].

 


Український гумор у фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота»

Фільм «Пропала грамота» привертає увагу через влучні фрази, які потім цитують всі люди. Так наприклад, жартівлива пісенька «Танцювала риба з раком, риба з раком…», яка постійно повторюється в фільмі та є вже візитною картою.

«Сучасна молодь навіть не знайома з українським гумором, смішне в теперішнього покоління міцно пов’язане з російською мовою і культурою [3].

Український гумор трохи відрізняється від популярного на даний час гумору взагалі. Гумор легкий і ненав’язливий, зазвичай такий гумор нікого не ображає, тому що смішними є ситуації, в які потрапляють головні герої, а не самі люди.

Гумор в культурі, зокрема, українській відігравав та досі ще відіграє важливу роль – було багато цікавих та веселих творів, комедійних фільмів.

Дуже шкода, що люди мало цінують те, що мають. Так фільм «Пропала грамота» Бориса Івченка 13 років було заборонено.

Щодо головного героя, Василя, то Наталя Сидорук влучно сказала про нього: «Ключовим у життєствердній концепції фільму є головний герой козак Василь, якого зіграв Іван Миколайчук. Він пробивний, він нічого не боїться, не пасує перед труднощами. Що найважливіше – він зберігає заряд позитиву, заряд доброго настрою в будь-якій ситуації. Для сучасного покоління став стереотипним персонаж в українській літературі, що постійно страждає, якого мучать якісь зловорожі пани чи ще хто-небуть, себто персонаж-страдник, його можна тільки пожаліти. Козак Василь – антипод цьому вкоріненому стереотипу. Він діє, незважаючи ні на кого. Гоголь змальовує свого головного героя так: «…на свій час козак був непростий. Знав він де твердо-он-то, і де слово-титлу поставити. У свято бувало так одпече апостола в церкві, що куди якомусь теперішньому поповичеві. А за тодішніх часів, самі знаєте, коли зібрати грамотіїв з усього Батурина, то нема чого й шапки підставляти, – всіх в одну жменю збирай. Отже не диво, що усякий зустрічний вклонявся дідові мало не до пояса». Тобто він був освіченим і розумним, а це несе певне символічне навантаження, якщо накласти на сучасні реалії, тобто це людина, яка вирізняється серед інших рівнем свідомості, зацікавленості в розвитку держави/народу/міста/громади, простіше кажучи – в суспільному поступі» [3].

У фільмі народно-сміхова стихія представлена і низкою суто карнавальних образів. До таких образів  належать козаки – посли полкового писаря, з якими пов’язаний мотив двійництва і мотив фізичної незнищенності («у вогні не горять і у воді не тонуть»), добрий чорт – типовий карнавальний персонаж, Василева жінка, що одночасно є ще й відьмою і царицею. Загалом карнавальні риси та веселі характери притаманні усім персонажам кінофільму [4].

Є тут і висміювання сліпої віри в «доброго володаря», що передано через епізод від’їзду козака Василя до столиці, а саме той момент, коли жителі села хотіли передати якесь прохання цариці. Має місце «подвійний» приїзд козака Василя з побратимом Андрієм. Спершу вони нібито соромляться того, що не бачили цариці. Але за «другим» приїздом вони просто підігрують ілюзіям селян, не виказуючи себе. Та це підігрування лише для того, щоб задовольнити потреби всіх прохачів, які насправді не потребують ніякої цариці. Все в їхніх силах. Та якби козаки визнали, що ніякої цариці вони не бачили, та й не дуже зрозуміло, чи існує вона насправді, селяни їх точнісінько засміяли б. Їхня свідомість тут упирається в межі загальновизнаного можливого, що дуже часто заважає думати про можливе, тобто йдеться про певні рамки, закладені в людській свідомості [3].

Тому після багатьох перепон, які подолав козак та його побратим через не зовсім старанну працю «Доброго чорта», коли вони все ж таки дістаються до Петербурга, і коли Василь, як і уявляв, у палаці бачить свою дружину, побачене справляє враження.

 


Містика у фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота»

У фільмі наявна містика та нечиста сила. Майже від самого початку подорожі вона дає знати про себе. Коли посланці від писаря, які передавали грамоту від гетьмана козаку, повідомили його про те, що грамоту необхідно якнайшвидше доставити цариці, якщо ні, то на Василя чекатиме страта, і в кінці додали, начебто за документом полює сам диявол. Далі зачарований тютюн, що дає батько, благословивши Василя. Наступна містична подія, це коли сільський староста, брата якого убив козак, наймає чорта в людській подобі, для помсти за брата-зрадника.

Дорогою козак запитує у незнайомця дорогу, а цим незнайомцем виявляється чорт в людській подобі, який вказує хибний шлях до Петербурга. Далі знову в подорожі Василя з’являється Куць (чорт в людській подобі), а саме в селі, де на той момент були реєстрові козаки та пан, і Куць скидає пана в річку. Василь стинає йому оселедця й наказує повернути селянам відібраних коней.

Далі вже з’являється нова містична персона – відьма Одарка. Василь з запорожцем Андрієм зупиняються в корчмі, де бачать Одарку, яка по воді йде наче по землі, та від якої диявол просить на 10 років стати його дружиною в обмін на будь-які послуги. Так як вони вже стали свідками цього, а Одарка вимагає аби це сталося при свідках, чорт кличе їх засвідчити все. Саме тоді, причарований відьмою, Василь втрачає шапку та падає з Андрієм в озеро й потрапляє на той світ. Там нечиста сила та відьми веселяться й знущаються з душ грішників, стоять котли, в яких сидять люди… Козак розуміє, що це сон, проте не може прокинутися, не з'ясувавши де грамота. Він вимагає повернути шапку і визволити душі всіх людей, відьма погоджується, але за умови, що Василь виграє в неї в дурня. Козак двічі програє, а потім знову з’являється «добрий чорт», і підказує плюнути в карти. Після чого, Василь зміг обіграти відьму, і приходить до тями в корчмі з перепою, а вся пригода з відьмою виявляється маренням.

Далі одна з ключових сцен, де знову присутня містика, а саме, коли козаки все ж дістаються до цариці. Їх не приймають, оскільки Потьомкін запевнив царицю, що грамота зовсім не має цінності, і врешті решт, ще й проганяють. Тоді Василь дає Потьомкіну ляпас, а той виявляється картиною… цариця — баронесою, що нічого не знає про грамоту. Розчаровані цим обманом нечистої сили, Василь та Андрій йдуть геть та вирішують застрелитись. Їх зупиняє камінь, що виявляється Куцем, кого  покарав сам дияволом за допомогу козакам. Він просить кинути його в болото, щоб повернути людський вигляд. Після цього Куць тікає, а козаки відмовляються стрілятися.

Отже, в фільмі «Пропала грамота» присутня містика, майже скрізь. Містика показана завдяки  таким героям, як: відьма Одарка, «добрий чорт» Куць, диявол, відьма (дружина Василя), також зачарований тютюн та камінь є містичною символікою.

«Пропала грамота» пронизана сміхом. Це саме той фільм, який хочеться дивитися, а після перегляду залишаються лише позитивні емоції. Український гумор, наявний у «Пропалій грамоті», показує, що в Україні є свій гарний гумор, на відміну від того, що ми запозичуємо в інших.

Лариса Боковенко

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

 

1.                  https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1116.
Історія "Пропалої грамоти" за архівними документами

2.     http://www.dovzhenkocentre.org/film/57/

3.     https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1921

4.     https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=80

Немає коментарів:

Дописати коментар

Іван Миколайчук, Любов Румянцева у фільмі «Анничка»

  1967 рік. Карпати. Зйомки фільму «Анничка». Біля річки знімали ключовий епізод фільму – танець Іванка (Іван Гаврилюк) на битому склі. «П...